Як зшити золотими стежками свою особистість, травмовану війною?

Наприкінці травня спільна подорож стала можливістю релаксу, щирого спілкування та творчості для учасниць із декількох громадських організацій Запоріжжя – друзів БФ«Меморі86». Не завадила й злива, яка трапилася того дня та зібрала усіх у великому павільйоні. “Цінуймо кожну можливість бути разом, – посміхнулася психологиня Ольга Говоруха, розпочинаючи зустріч. – Це допоможе нам ставати цілісними”, – додала вона серйозно.
Впродовж роботи траплялися й посмішки, й веселий сміх жінок, які зазнали травматичного впливу війни. Тривали й чутливі розмови, сльози бриніли в голосі, й в
очах… Та результатом стало те саме відчуття спільноти, що міцніло під час вправ, запропонованих психологинею.
Так, представляючи японську методику Кінцугі, що у перекладі звучить «золота латка» й традиційно є методом ремонту кераміки та коштовного посуду, пані Ольга пояснила, що кожна з культур має потенціал, корисний для світу: “Тож, беремо краще, і це нам допоможе”, – посміхнулася вона.
Метод нейро-Кінцугі саме й дозволяє зібрати друзки травмованої особистості в єдине ціле та зробити зі своєї травми витвір мистецтва.
Унікальність методики такого «ремонту» полягає в тому, що він не передбачає приховування місць, які були пошкоджені. Яонський майстер не має на меті повернути речі вигляд, наче з нею нічого не сталося. Навпаки, мистецтво Кінцугі – це підкреслення «золотом» колишніх тріщин, місць склеювання уламків, надання їм особливої пошани, перетворення пошкоджень, травм на головний декоративний елемент.
Так і учасниці, отримавши матеріали для творчості, збирали уявну себе із «шматочків», рис характеру, здібностей та слабкостей, які кожна про себе знає – і складали все це як елементи довкола позначки «Я». Щоб потім об’єднати свої властивості золотою лінією. хтось навіть зшивав золотими стежками.
“Будь-яка якість, яка здається вам неважливою, є неповторною”, – коментувала процес пані Ольга.
Така робота дала можливість зосередження на собі, рідкісного поза межами зустрічі. Та й професійного обговорення самопізнання – за бажання, за можливості.
“Я думала, мені ніколи не стане легше. Та сьогодні мені стало трохи легше”, – сказала жінка з організації «Коханий, я живу».
Другою темою занять стало створення вірша.
За запропонованою пані Ольгою канвою, кожен учасник писав свої рядки:
“Я збережу зламані речі…” – і продовжував, що саме для нього важливе, з уточненням краси речей та подякою за їхню присутність у його житті.
Кожен твір був особистим зізнанням, найсміливиші прочитали свої вірші.
Мистецтво, яке дає відчуття цінності життя, набутого важливості досвіду, як позитивного, так і трагічного, надає підтримки та енергії. Це відчули усі учасниці заходу.
Зустріч проводив БФ «Меморі86» у співпраці з гуманітарною організацією «Людина в біді» та за фінансової підтримки чеського народу.