Наше волонтерське життя поступово поєднало нас у чи не трудовий колектив.
Євген Мігуля, наш керівник, наполягає, що ми – сім’я, родина.
І от, вже втретє наш колектив має пізнавальні та змістовні вихідні, які ми, як справжня родина, проводимо разом.
Перші дві події були інтелектуального, історичного змісту. Як вкладеться у головах екскурсія до Музею архітектури Запоріжжя та краєзнавча подорож Старим містом, наведемо тут звіт.
А подія неділі 9 квітня – дощової Вербної неділі, була емоційною.
Ми відвідали театр VIE, який прийняв нас як волонтерів на дуже приязних умовах.
Майже всі з нашої родини побували у цьому закладі культури вперше.
Подивились інтер’єри, драпіровки (величний режисер Ейзенштейн називав “драпрі”, красиве слово). Послухали невеличкий дуже вишуканий концерт.
І потрапили на виставу, прем’єрну подію у театрі нинішньої воєнної весни, та не про війну. А про наше життя. В якому кожен і кожна воює за право бути собою, працювати там, де відчуває себе якнайменше корисним, а якнайбільше – щасливим та заможним… І всі помилки та глупства героїв можна прикласти до себе та спитати – що ж ти, друже, робиш? Де ти у цьому світі? Що ти є?
Втомлені від пошуків, щасливі від хортицького повітря, насиченого пахощами весни, ми повернемось до роботи – хтось вже завтра, а хтось – наступного тижня.
